Пам’ятка для пацієнта з цукровим діабетом 2 типу

З метою запобігання виникнення ускладнень всім пацієнтам необхідно постійно здійснювати самоконтроль ЦД 2 типу, а саме:

  • Дотримуватись дієти та контролювати вміст вуглеводів і жирів у раціоні харчування.
  • Здійснювати контроль рівня глюкози крові згідно з рекомендаціями лікаря.
  • Відмовитись від вживання тютюнових виробів, зловживання алкоголем.
  • Регулювати фізичні навантаження.
  • Здійснювати належний догляд за ступнями.
  • Здійснювати контроль за АТ.
  • Здійснювати контроль маси тіла і намагатися нормалізувати її.
  • Глікозильований гемоглобін (HbA1c) слід визначати щонайменш 2 рази на рік. Щонайменш 1 раз на рік проходити наступні обстеження:
  • Визначення ліпідного профілю.
  • Визначення аналізу сечі на мікроальбумінурію і протеїнурію.
  • Визначення креатиніну сироватки крові визначати, САК у першій ранковій сечі і швидкість клубочкової фільтрації.
  • Обстеження очного дна з приводу діабетичної ретинопатії.
  • Обстеження нижніх кінцівок з приводу ішемії, нейропатії, загального стану нижніх кінцівок.
  • Консультації спеціалістів за наявності показань (офтальмолога, нефролога, ін.).
  • Визначення індексу маси тіла, обхвату талії.
  • Визначення психологічного стану.
  • Перевірка сексуального здоров’я.

Заходи корекції способу життя у пацієнтів з предіабетом та цукровим діабетом 2 типу

1.Корекція харчування

  • З метою досягнення цільового рівня глюкози крові особи з предіабетом і ЦД 2 типу повинні дотримуватися індивідуальної дієти, розробленої лікарем-дієтологом.
  • Моніторинг споживання вуглеводів (підрахунок кількості грамів вуглеводів в їжі, хлібних одиниць або оцінка змісту вуглеводів, заснована на досвіді пацієнта) залишається ключовою стратегією для досягнення цільового рівня глюкози в крові.
  • У осіб з ЦД 2 типу облік глікемічного індексу продуктів і глікемічного навантаження забезпечує помірну додаткову користь для контролю глікемії в порівнянні з обліком тільки загального споживання вуглеводів.
  • Приймати харчові волокна (14 г волокон на 1000 ккал) та продукти, що містять цілісне зерно (вони повинні складати половину від всіх зернових продуктів раціону).
  • Насичені жири повинні складати менше 7% від загальної калорійності щоденного раціону.
  • Споживання продуктів харчування, що містять транс-ізомерні жирні кислоти повинне бути зведене до мінімуму.
  • Харчові добавки, що містять антиоксиданти, такі як вітаміни Е, С і каротин, не рекомендуються для рутинного застосування, оскільки на сьогоднішній день відсутні докази їх ефективності і безпеки з урахуванням віддаленого прогнозу.
  • Користь від включення добавок, що містять хром, в харчовий раціон людей з ЦД 2 типу або ожирінням остаточно не визначена, а тому їх використання не рекомендується.
  • Короткострокові (до 1 року) дієти з низьким змістом вуглеводів або жирів і обмеженням калорій є ефективними для зниження маси тіла.
  • У пацієнтів, що дотримуються дієти з низьким змістом вуглеводів, слід проводити моніторинг концентрації ліпідів крові, функціонального стану нирок і контроль споживання білків (за наявності нефропатії), а також корекцію доз цукрознижувальних ЛЗ, якщо вона необхідна.
  • Для людей, які мають надлишкову вагу, встановити початкову втрату маси тіла на 5-10%, пам’ятаючи при цьому, що і менша втрата ваги може бути корисною, а більша втрата ваги в довгостроковій перспективі буде мати сприятливий вплив на метаболічну активність.
  • Пацієнтам з ЦД 2 типу та ожирінням повинні бути рекомендовані індивідуальні підходи до зниження маси тіла (корекція способу життя, фармакологічні чи хірургічні методи) та для покращання метаболічного контролю
  1. Регулювання фізичного навантаження — рекомендувати помірні фізичні навантаження для покращання глікемічного контролю та зниженню 110 кардіоваскулярного ризику (не менше 150 хв. на тиждень), при цьому частота серцевих скорочень повинна досягати 50-70% від максимальної (максимальна ЧСС під час навантажень не повинна перевищувати 130 уд./хв. для людей молодших 50 років і 120 уд./хв. – для людей старших 50 років).
  • За відсутності протипоказань особам з ЦД 2 типу можна рекомендувати силові вправи 3 рази на 7 днів.
  • Фізичні навантаження і правильний спосіб життя є важливими складовими заходів щодо зниження маси тіла і особливо корисні для підтримки пониженої ваги.
  • Фізичні навантаження повинні бути регулярними
  • Рекомендації щодо фізичних навантажень повинні бути індивідуальними, враховуючи глікемічний контроль та догляд за ногами.
  1. Боротьба зі шкідливими звичками
  • Всіх пацієнтів слід переконувати відмовитись від куріння
  • Консультування щодо відмови від куріння і інші форми терапії нікотинової залежності повинні бути включені в рутинну практику ведення пацієнтів з ЦД 2 типу та проводитись згідно Стандартам первинної медичної допомоги при припиненні вживання тютюнових виробів.
  • Необхідно продовжувати моніторинг статусу куріння у всіх пацієнтів.
  • Якщо пацієнти з ЦД 2 типу вживають алкоголь, то його добове споживання повинне бути зведене до помірних доз (30 мл етанолу на добу для чоловіків і 15 мл – для жінок).

Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу — хронічне захворювання, що характеризується нечутливістю тканин організму до інсуліну (інсулінорезистентністю) у поєднанні з відносною недостатністю виділення інсуліну підшлунковою залозою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2010 р. у світі нараховувалось 285 млн хворих на ЦД 2-го типу, а до 2030 р. прогнозується збільшення цього показника до 438 млн. В Україні ЦД 2-го типу діагностовано приблизно у 3% населення, з них близько 1/3 не знають про своє захворювання.

Однією з основних причин розвитку ЦД 2-го типу є генетична схильність, реалізацію якої спричиняють надмірна маса тіла, малорухливий спосіб життя, стресові чинники, артеріальна гіпертензія тощо. ЦД 2-го типу може розвиватися і вторинно, на тлі таких захворювань, як синдром Кушинга, феохромоцитома, хронічний панкреатит, а також на фоні прийому лікарських засобів (тіазидних діуретиків, глюкокортикостероїдів, естрогенів у високих дозах тощо).

У здорової людини рівень глюкози у плазмі венозної крові коливається в таких межах:

  • натще (у ранкові години, після 8–12 год нічного голодування) — 3,5–5,5 ммоль/л;
  • після прийому їжі він не повинен перевищувати 7,8 ммоль/л.

За рекомендаціями ВООЗ діагностичними критеріями ЦД 2-го типу є:

  • підвищення рівня глюкози у плазмі венозної крові понад 11,1 ммоль/л за даними випадкового вимірювання (у будь-який час, без урахування моменту останнього прийому їжі);
  • підвищення рівня глюкози у плазмі венозної крові натще понад 7 ммоль/л (не менше 8 год з моменту останнього прийому іжі);
  • підвищення рівня глюкози у плазмі венозної крові понад 11,1 ммоль/л через 2 год після цукрового навантаження (75 г глюкози).

Часто ЦД 2-го типу має безсимптомний перебіг. Класичними симптомами ЦД 2-го типу є:

  • поліурія (велика кількість сечі);
  • спрага та сухість у роті;
  • втомлюваність;
  • часті інфекції шкіри та статевих органів.

Через декілька років можуть розвиватися ускладнення ЦД 2-го типу: полінейропатія, ангіопатія, діабетична нефропатія, ретинопатія, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, інфекційні захворювання шкіри та слизових оболонок, сечових шляхів, органів дихання, діабетична стопа.

ЦД 2-го типу здебільшого розвивається у віці старше 40 років (пік захворюваності припадає на 60 років), поєднується з ожирінням та прогресує досить повільно. За ступенем тяжкості ЦД 2-го типу може бути:

  1. Легкий (компенсація підвищеного рівня глюкози в крові (гіперглікемія) можлива лише за рахунок дотримання дієти (таблиця) або дієти в поєднанні з прийомом цукрознижувального препарату).
  2. Середнього ступеня тяжкості (для корекції гіперглікемії необхідний прийом цукрознижувальних препаратів).
  3. Тяжкий (компенсація захворювання досягається шляхом комбінованого прийому цукрознижувальних препаратів та інсуліну або тільки інсулінотерапією). У цій стадії проявляються важкі судинні ускладнення: ретинопатія, нефропатія, ангіопатія нижніх кінцівок тощо.

Загальні рекомендації з модифікації способу життя та дотримання дієти для пацієнтів з ЦД 2-го типу:

  1. Визначайте рівень глюкози у крові самостійно за допомогою індивідуального електронного глюкометра та тест-смужок двічі на добу (натще та через 2–3 год після їжі) на початку захворювання та у разі погіршення самопочуття. Ведіть щоденник спостережень. За умови стабілізації рівня глюкози в крові визначайте цей показник щонайменше один раз на тиждень.
  2. Кожні 3–6 міс визначайте рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c), який відображає ступінь компенсації ЦД 2-го типу за попередні 2–3 міс. Якщо рівень HbA1c ≥7%, терміново зверніться до лікаря для корекції терапії.
  3. Припиніть курити. Куріння погіршує перебіг ЦД 2-го типу та прискорює розвиток його ускладнень.
  4. Вживайте їжу не менше 5–6 разів на добу, розділіть добову норму їжі на 3 основних та 2–3 додаткові прийоми. Їжу слід вживати невеликими порціями, в один і той самий час, що сприяє підтриманню маси тіла у межах норми та попереджає різкі коливання рівня глюкози в крові після їжі.
  5. За поєднання ЦД 2-го типу та надлишкової маси тіла або ожиріння дотримуйтесь низькокалорійної дієти (1800 ккал/добу і менше). Обмежте вживання простих вуглеводів (цукор та продукти, що його містять, мед, шоколад, цукерки, варення, фруктові соки), насичених жирів (вершкове масло, сало, жирні сорти м’яса, сметана, вершки, маргарин). Споживайте більше продуктів, багатих на клітковину. Обмежте вживання солі до 3 г/добу.
  6. Обмежте вживання алкоголю до 30 г/добу і менше. Алкогольні напої є висококалорійними та підвищують ризик розвитку гіперглікемії.
  7. У зимово-весняний період приймайте таблетовані полівітаміни, що не містять у своєму складі глюкози.
  8. При ЦД 2-го типу показані регулярні фізичні навантаження — ходьба (2–3 км щоденно), теніс, лижі, аеробіка. Навантаження збільшуйте поступово, займайтесь щонайменше 30 хв тричі на тиждень.
  9. Щонайменше двічі на день вимірюйте артеріальний тиск та ведіть щоденник спостережень. Якщо показники артеріального тиску перевищують 130/80 мм рт. ст., зверніться до лікаря для призначення антигіпертензивної терапії.
  10.  Рекомендації для профілактики діабетичної стопи:
  • не носіть тісне взуття зі штучних матеріалів;
  • регулярно доглядайте за нігтями на ногах: не залишайте ніготь дуже коротким, край нігтя має бути прямим;
  • щоденно оглядайте стопи, обробляйте пошкоджені ділянки;
  • мийте ноги водою кімнатної температури, ретельно витирайте шкіру, особливо міжпальцеві проміжки. Щоденно змазуйте стопи пом’якшувальним кремом, міжпальцеві проміжки протирайте спиртом;
  • не носіть синтетичні шкарпетки та панчохи;
  • щоденно виконуйте гімнастику для стоп з метою покращання кровообігу в нижніх кінцівках.