Пам’ятка для пацієнта з інфекціями нижніх сечових шляхів

Інфекції сечових шляхів — це патологічні стани, зумовлені інфікуванням сечовидільного тракту патогенною або умовно-патогенною мікробною флорою, яка спричиняє його запалення.

Сечові шляхи складаються з двох частин — верхньої та нижньої. Верхня частина включає нирки, ниркову миску і сечоводи, нижня частина складається з сечового міхура та сечовипускального каналу (уретри). Якщо мікроорганізми вражають лише сечовипускальний канал, розвивається уретрит, у разі потрап­ляння інфекції у сечовий міхур виникає цистит. На практиці всі інфекції нижніх сечових шляхів часто називають циститом, оскільки неможливо визначити, яка частина з них уражена, а лікування в обох випадках однакове.
Цистит є однією з найпоширеніших бактеріальних інфекцій, що розвиваються у 5–7% населення, і здебільшого має безсимптомний перебіг. Поширеність циститу в нашій країні досить висока — близько 1000 випадків на 100 тис. населення щорічно.
Цистит частіше розвивається у хлопчиків віком до одного року, що пов’язано з високою частотою вроджених аномалій сечових шляхів. У більш старшому віці циститом частіше хворіють особи жіночої статі у співвідношенні 1:6–1:10. Це можна пояснити тим, що у жінок уретра дуже коротка (її довжина близько 2,5–3 см), розміщена над піхвою (часто травмується під час статевого акта) та близько до анального отвору. Протягом життя 50% жінок переносять хоча б один епізод циститу. Іншими чинниками ризику розвитку циститу, окрім жіночої статі, є вагітність, похилий вік, наявність цукрового діабету, травм спинного мозку. Слід мати на увазі, що після настання клімаксу тканини уретри стають менш стійкими до інфекцій. На тлі зменшення продукції естрогену вони втрачають еластичність, слизова оболонка уретри потоншується, відстань між піхвою та уретрою стає коротшою, що спричиняє міграцію інфекції. У той же час із настанням клімаксу сечовий міхур втрачає еластичність, а м’язи та тканини, що підтримують його, слабшають.
Найчастіше збудниками циститу є умовно-патогенні мікроорганізми, які є представниками нормальної мікрофлори травного тракту, прямої кишки та поверхні тіла. Інколи цистит безпосередньо пов’язаний з інфекціями статевих органів (уреаплазменними, мікоплазменними).
Чинники розвитку циститу:
1)  затримка і застій сечі;
2)  переохолодження організму (місцеве та загальне);
3)  вживання прянощів, копчених продуктів, алкогольних напоїв;
4)  порушення правил особистої гігієни;
5)  наявність запальних процесів у верхніх сечових шляхах (захворювань нирок — пієлонефриту);
6)  вроджені аномалії, камені у сечових шляхах;
7)  часті статеві контакти, використання сперміцидів, часта зміна статевих партнерів.
Значна кількість пацієнтів з ознаками циститу не звертаються за медичною допомогою, займаючись самолікуванням. Це призводить до хронізації інфекції та підвищення частоти ускладнених форм захворювання.
Симптоми циститу:
1)  часте сечовипускання (кожні 5–10 хв), у тому числі у нічний час;
2)  інтенсивні позиви до сечовипускання;
3)  відчуття печіння або болючість під час сечовипускання. Біль звичайно локалізується вище лонної кістки та у нижній частині спини;
4)  болючість під час статевого акту;
5)  зміни в сечі (помутніння, в 30% випадків — домішки крові);
6)  у деяких випадках — лихоманка, пропасниця та нудота.
При наявності цих симптомів слід запідозрити цистит та звернутися до лікаря.
Діагноз циститу встановлюють за наявності вищеперелічених скарг та на підставі результатів загального аналізу сечі (велика кількість лейкоцитів, слизу та бактерій). Для виключення виразки, пухлини і нориці сечового міхура при хронічному процесі іноді проводять цистоскопію.
Рекомендації для профілактики циститу:
1.  Дотримуйтеся правил особистої гігієни. Правильно використовуйте туалетний папір після випорожнення кишечника — у напрямку спереду назад. Приймайте душ 1–2 рази на день, ретельно промиваючи ділянку промежини милом та водою. Для туалету статевих органів використовуйте гелі та мило, що мають нейтральний рН. Уникайте носіння нижньої білизни, що здавлює. Регулярно замінюйте тампони та гігієнічні прокладки під час менструації, оскільки оптимальною умовою для розвитку мікроорганізмів є тепле і вологе сере­довище.
2.  Вживайте достатню кількість рідини — 6–8 склянок звичайної води на добу.
3.  Спорожнюйте сечовий міхур одразу після появи першого позиву до сечовипускання.
4.  Пийте журавлиновий сік. Його ефективність для профілактики та лікування циститу доведена результатами наукових досліджень. Компоненти журавлинового соку попереджають проникнення мікроорганізмів у стінку сечового міхура. Журавлиновий сік протипоказаний у випадку, якщо ви постійно приймаєте непрямі антикоагулянти (варфарин, синкумар).
5.  Вживайте більше овочів та фруктів. Обмежуйте вживання жирів — жирна їжа сприяє збільшенню лужності сечі, яка зумовлює розмноження та ріст бактерій.
6.  Обмежуйте вживання алкогольних напоїв. Алкоголь призводить до зневоднення організму та спричиняє підвищення концентрації сечі.
7.  Обмежуйте вживання гострих страв та кофеїну. Вони можуть справляти подразнювальну дію на уретру, створюючи сприят­ливе середовище для проникнення та розмноження мікроорганізмів.
8.  Обговоріть з лікарем можливість призначення замісної гормональної терапії після настання клімаксу.
9.  Перед статевим актом намагайтесь повністю спорожнити сечовий міхур, оскільки це знижує ймовірність його травматизації. Не менш важливо спорожнювати його одразу після статевого акта. Якщо ви пов’язуєте загострення циститу зі статевим актом, обговоріть з вашим лікарем профілактичні заходи та дотримуйтесь їх.
Дотримання правил особистої гігієни, правильне харчування, виконання медикаментозних рекомендацій попереджують розвиток хронічних інфекцій сечових шляхів та їх ускладнень.